Один другого вопрошаем,
Чего для мать нас родила?
Добра ли для? Или для зла?
Зачем живём? Чего желаем?
И, не дознавшись, умираем,
Все в жизни кинувши дела...
Святый боже́, дела какие
По смерти высрамят меня?
Коль не росли б те сыновья,
Тебя, святаго, не гневили,
За то что в кандалах родились
И стыд погнали на тебя.
[Вторая половина 1847,
Орская крепость]
Один у другого питаєм,
Нащо нас мати привела?
Чи для добра? Чи то для зла?
Нащо живем? Чого бажаєм?
І, не дознавшись, умираєм,
А покидаємо діла...
Які ж мене, мій Боже милий,
Діла осудять на землі?
Коли б ті діти не росли,
Тебе, святого, не гнівили,
Що у неволі народились
І стид на Тебе понесли.
[Друга половина 1847,
Орська кріпость]