508. Той срибний час

Дмитрий Арутюнович Романов
Дякую, року, тобі, наймиліший у світі.
Елю міцного за тебе я келих підняв.
Вже майже рік на роботі тримався і вітер
Якісних змін настає. Це приходить свиня.
Той срібний час, коли з першим лайном попрощались
Напевно, а друге до хати іще не прийшло,
Але я вірив: це справжнє, не награне щастя;
Дивишся, ну, анекдот – президентом став лох!
Цінність же року – у тім, що концертом у Мінську
Я, врешті решт, жирну крапку поставив. І ось
Теплилась серця надія – малесенька іскра:
Идол впаде, і до правди ми повернемось.
Йогів пророцтва востаннє збувались, і ось

краще життя, хай же трясця йому, почалось...

лютий 2024