Ні, не кажи, що виросла ти вже... Ні, не кажи!
Я посмішкою янгольською ще не накохалась...
Я пальчиків твоїх маленьких ще не наторкалась...
Чому живеш так швидко, донечко? Куди біжиш?!.
У ліжечку твоєму молоком солодким тим
Іще сьогодні пахне простирадло білосніжне...
Та вкотре знову я торкнусь його так ніжно-ніжно.
І стане, наче не покинуте воно ніким...
Знов, ніби вчора відчувати стану подих твій!
Так боязно дивилась ти, пелюшкою сповита...
Не здогадаєшся про що підніметься молитва -
Я Богу дякую за подарунок з неба мій...
Ні, не кажи, що не повернеться... Ні, не кажи!
Що ти маленькою такою вже ніяк не станеш...
Що сукню кольорову ти сама тепер одягнеш...
Про неповторні свої мрії краще розкажи!..
До погляду дорослого звикати вже пора,
А я навчитись відпускати час ніяк не можу...
Все менше ти чекаєш, що швиденько допоможу.
Вже менше страху в оченятах... Кличе дітвора...
Туди, де будуть стрімко так минати твої дні...
І там дізнаєшся, як може щось боліти, доню...
Та пам'ятай, що я завжди подам тобі долоню.
Зігрієшся в моїх обіймах. Тільки вір мені!
Ні, не кажи, що виросла ти вже... Ні, не кажи!
Поглянь мені у вічі - там душі знайдеш тривогу.
Благослови, Господь, дитя на всю життя дорогу!..
Від зла, котре її чекає, Боже, збережи!
20 лютого 2023