Йду на перше побачення,
й знаю, що інших не буде.
Щось хороше вже втрачено,
але ніхто не засудить.
І навіщо ці зустрічі,
котрі дарують лиш втому.
Ще не стрівся, а мучишся.
Хочеш самотності вдома.
Край дороги хитаються
мною не зірвані квіти...
Я б зірвав, не встидаюся.
Потім – куди їх подіти?