Яка ж це насолода – бути в тиші,
Вслухатися в мелодії душі,
Ловити романтичні щастя миті
І мріяти про радощі земні!
Закрити очі і відкритись вітру,
Летіти з ним в небесну височінь!
Відчути у душі жадану ліру
І променисте сяєво прозрінь.
Зануритись безмовно, як у хвилі,
У таємничу просторінь душі.
Розслабившись, відчути спокій в ритмі,
Немов у заспокійливому сні.
Все відпустити: болі і тривоги,
Страхи, образи, миті сумувань…
Лиш ноти тиші, як життєві цноти,
Без відчаю і зайвих хвилювань…