Промені сонця прощального
Дивляться вже у вікно.
Гами відтінку рум’яного –
Наче рожеве вино.
Тільки шкода, що в помешканні,
Де ми з тобою удвох,
Хмари з’явились непрохані,
Сіють не радість – юдоль*!
Щось і вітри розгулялися,
Може, чекають борвій.
Вчора хмарки ще сміялися,
Зараз – в полоні страхів.
Сонце над дахом схилилося,
Стишило вранішній драйв…
Мабуть, світити втомилося,
Втратило сяєво барв.
Сонечку двері відчинимо,
Хай не тремтить в самоті.
Сядемо поруч примирливо…
Щастя – це просто, повір!..
*Юдоль (тут) – злигодні, турботи, смуток і т. ін.