Щось з наголосом сталося… Він тихше,
ніж сутності потрібно. Чистий звук
припав на стогін з вуст від серця мук,
якими руки це життя напишуть
у зошиті без ліній. Варта зла
чатує біля виходу із храму,
де кожен з нас робив з молитви драму,
аби вже не ходити в постолах
по цьому світу. Горло відмовляє
чужим вухам у голосі, що з раю
байдужо кличе тих, хто ще не там.
І лен душа, якої вже немає,
все наголоси тихо виправляє
не чутним вже практично голосам…