Йшла тихо ніч, мов чорна кішка,
Ступала тихо по дворах,
У вікна заглядала, в гнізда…
Аж до світанку – на ногах.
Дивилася уліво, вправо,
На луки сонні і річки.
Зробила справ уже багато,
Ще треба запалить зірки!
Намалювати місяць в небі,
Щоб за порядком слідкував!
Потурбуватися, щоб феї
Не втратили свого чуття.
Ніч усміхалася люб’язно
І чари сипала свої,
Щоб сни прийшли в будинки вчасно,
Щоб спалось краще на зорі…
Без відпочинку ніч кружляла,
Несла в душі багато дум…
На жаль, вона ніяк не знала,
Як зупинити вражу лють…