І без кохання, почуття палають, близ печінки...
І іншим ти не зможеш пояснити поведінки...
Може й смішно прозвучить маленька думка...
Та тільки не загорнута у тверду палітурку...
Буває, можеш встріти ти людину по дорозі...
А через час згадати вже про неї всі не в змозі...
Ще в мене таке було, що бачив ти лиш хвильку...
Та наче взимку побачив ти прикрашену ялинку...
І звичність ця дратує не на жарт тебе самого...
І думки всі для тебе ляжуть на тебе вагомо...
А чи зможеш ти ваги надати всім думкам самотнім?..
Бо це, так може бути, як дати фіал без води усякім подорожнім...