И зори им теж посмихались

 
  І ЗОРІ ЇМ ТЕЖ ПОСМІХАЛИСЬ

          I         

Небо засіяно зірками
Пильно місяць дивиться вниз
Що там робить дівчина,
Що до Київа поїзд привіз.

Ходить вона по Хрещатику,
Посміхається щиро усім,
Бо дуже  кохає Іванка,
Шляхи з яким, роійшлися
    місяців пять або сім.
 
         II

Зустріч була недалеко від Харкова,
Там, де службу військову він ніс.
Закохалися обоє з першого погляду,
Жити без неї цей хлопець не міг.

Ходила вона на побачення
Через хлолдний темний ліс,
Місяць світив, щоб дорогу бачила,
Не заблудилась, як було це  колсь.

Обійнявшись сиділи на лавоці,
Шептав їй солодкі слова,
А місяць з неба дивився,
Яка гарна, щаслива пара була.

А зорі їм теж посмихались
Бажали щастя і багато добра,
Були щоб дітки гарненьки -
Велика та дружня сім'я.

          III

Щось хвилі Дніпровськи шептали
І бігли назустріч весні -
Зраділи, на березі разом коханні,
А з ними дітки гарненьки такі.
І бігли ще швидше, і швидше
До сонячної української  весни.
16.01.2024