Тумани небо оповили,
Низьке, в осінній сивині.
Не вірю, що зірки мигтіли,
Що клубочіли хмари в нім.
Садки готові засинати.
Не ждуть тепла від днів таких.
Деревам легко догорати
В холодних вогнищах своїх.
В таку годину негостинну
Один п`ю молоде вино.
Затихла вулиця пустинна.
Одне десь світиться вікно.
І я дивлюсь в вікно, самотній,
Сумний. Попереду зима.
А літо, як роман курортний,
Пройшло, продовження нема,
Бо ти заміжня й літня досить
І в різних живемо містах.
В кватирку листоноша-осінь
Просуне жовтого листа.