Тремор душі і рук… Кава на підвіконні…
Біла зима співа небу сумних пісень…
Хтось порина між снів у не своє безсоння,
в тіла пустих ночах серця зустрівши день…
Б-г десь далеко… П;є чарку за акт Творіння…
Пише собі листи залишками чорнил
пам;яті, й між рядків ловить прозорі тіні
тих, хто колись продав щирості пару крил…
Падає сніг… Весна тихо чека за рогом,
поки холодний світ вимолить знов тепло…
Все, як колись… І я стелю собі дорогу
з пройдених вже стежок… тих, що не замело…