Натхнення

 

О, натхнення ! Ти – мої вітрила!
Не боюсь з тобою днів сумних!
До твоїх візитів хоч і звикла,
Та підчас не відчуваю крил.

Ти, як вітер, що снагу приносить,
Наче річка – чиста і стрімка!
У душі твоїй – нетлінний вогник
І любові чудодійний шал.

Я іду з тобою в світ поезій,
У бурхливий віршів океан
І пливу в мелодії душевній,
В хвилях світла, втіхи і тепла.

У рядках я ніби сповідаюсь,
Виливаю душу, зізнаюсь…
Ти мене не зрадиш, сподіваюсь,
Я тобі блаженно віддаюсь…

О натхнення! Зараз дуже важко!
В серці – туга! Відчай – у душі!
Лиш з тобою відчуваю благо
В пеклі лиха, болю і руїн…