Я викохую Мрії в своїй душі,
Я у серці Мрії викохую –
Про свої нездійснені чарівні вірші,
Які вінчані десь – не з моєю епохою…
Я викохую Мрії… але – не рядки…
Ні єдиного натяку щодо їх змісту…
Ні пів-слова немає, ані пів-туги,
Ні повітряних замків - в повітрянім місті…
Це підспудна, прихована зміст-широчінь...
Це Кохання, якому мала світ-уява!..
Я викохую Мрії - вселенські - в Душі!..
А для когось це просто – надмарна забава…
А для когось це – навіть не фіміам,
Не палац із повітря, не оазіс міражний…
Цей – із свіжих світів – букет фемінам
Не справляє на більшість жінок жодних вражень!..
Це послання лиш тим, що майбутнім живуть…
Але їх так надмало – для Твору! –
Скільки фарб, стільки ліків мені не дадуть,
Замайбутніла щоб саме тая нам путь!
Щоб Шедевр Краси викохать із Потвори!..
Я викохую Мрії… в Душі їх ношу…
Але з кожного з вас – лише треба з пів-слогу!
А від кожного – трохи згасить зайвий шум! –
Як би знали ви всі, що майбутньо дишу!
Що викохую Мрії! – неймовмрiйно! – пишу
Остаточну Весни, остаточну Весни Перемогу!..
(Вірші написані ніч з 8 на 9 січня, фінальна авторська редакція - вечір 10 січня)
Авторское примечание: русское слово "слог" переводится на украинский - "склад". Но тут я не мог не допустить данный "русизм" из-за основополагающего смыслового момента. Допустить - также и в угоду рифме, потому-что в этом фрагменте она играет важнейшую смыслообразующую роль.