У цьому вірші, шифрований код.
Думки у словах, в емоціях бруд.
Не вміють тримати, себе у словах.
Вкуси язика, в балачках маєш страх.
Безсмертні осліпли, тому і забули.
Так довго кричали, впіймавши минуле.
У часі є простір, десь там і згубились.
Слова в балачках, насправді втомились.
Які маєш фарби, говори, він все чує.
І разом з тобою, майбутнє збудує.
Минулі помилки, прийми як урок.
Це мудрість твоя, твій вирій думок.
Хтось пише вірша, ти його прочитаєш.
Навіщо життя, ваше око, ще марить.
Малюєш життя, ти мрієш в словах.
А очі малюють, що хочеш в думках.
Невинних немає, лиш тіло твоє.
І знову в душі, від слів запече.
Комусь обіцяв, що насправді зробив.
Судив сам себе, підказка, сім слів.