Ну де ж вони – дива?
Чекаю їх терпляче.
Не жде лише життя,
Кудись спішить неначе.
Мабуть, чекати благ
Від вищих сил безглуздо!
Не знаю, де той маг,
Щоб міг звершити чудо…
Життя талан снує,
Плете, немов прикрасу…
Я думаю, усе
Свого чекає часу.
Навіщо ж нам пусті,
Тривожні сподівання,
Проведені в журбі
Миттєвості зітхання?
Життя у нас – одне,
Воно того не варте,
Щоб колисати те,
Про що забути краще.
Не повернути час,
Що став уже минулим.
Та є щасливий шанс
Теперішнє вдихнути!..
Лише одне воно,
Єдине сьогодення,
Немов вина ковток,
Нам додає натхнення!
У дні і вечори
Не будь, як чорна хмара!
Живи, кохай, твори,
Не відкладай на завтра!