Репродукцiя жiнки

Петр Скорук
 
Її сновидіння знівечені ярим безумством Далі,
шматками Пікассо, і образАми рубльовськими,
вони зазивають туди, де лягають на дно кораблі
з буремних полотен вершителя вод Айвазовського.

На ніжних долонях - сліди нескінченних утрат,
а в очах її ті, хто згоряє і тоне щоденно і заживо,
бо прекрасна, як "Демон", і глибше, ніж "Чорний Квадрат",
бо безгрішніша й вище ста тисяч капел Мікеланджело.

В її голосі - вакуум, в серці - арктичний лід,
  і живе між зірок, сушить коси вітрами Африки,
бо безсмертна, бо старше єгипетських пірамід,
прилетіла вона у мій світ – по господньому графіку.

В її лініях - строгість... І сила вінця над чолом,
і зірок фотоспалахи, й тайна чогось імлистого,
в ній - загадка Джоконди, що в Луврі під склом.
Ну, а я лиш ведмідь із лісів бородатого Шишкіна.