Хоч в пам'яті життя свій слід залишу
я пам'ятаю все,мов клеопатру
знов згадую років пенсійну тишу,
як працював в місцевому театрі.
Чому актори вічно нещасливі,
у блиску театральних декорацій?
і завжди їх вистави гомінливі,
бурхливих сцен і оплески овацій.
І вивчена їх гра уже давно,
костюми вже чекають в гардеробі
хмелять їх ролі,мов п'янке вино
теперішнє життя в тяжкій жалобі.
Хоч сцена їх життя і день,і ніч,
їх театральні дні,мов в ореолі
не треба ані слави,ні грошей
спектаклів грають завжди різні ролі.
О скільки довелося Вам роле;й,
ні, не зіграти – серцем пережити...
У Ваш чудовий творчий ювілей
прийміть від нас овації і квіти.