І дощ пішов,
Заляпотів об Землю.
Змиває засум зливою з душі.
І ніч стоїть,
І в грудях мабуть темно,
Але ж звідкільсь вигулькують вірші
І я пишу, не знаючи навіщо.
Пишу тай все,
Вхопивши олівця.
Іду під дощ,
Бажаю – хай вперіще,
Омиє душу, розум... І, слівця,
Нехай простого,
Надихне дощище...
Усім в творінні управля любов…
Хіба ось так напишуть без любові?
без неї не запліднюється кров
ні киснем, а ні навіть кодом болі
без неї міліони - лише „ноль”
а з нею і в нулеві – міліони…
А все тому що Бог і є - Любов
І Вічність в Ньому,
Щастя і Резони!..
02.01.2024 14:45