Пишу я вірші про життя,
Вони прості, безпретензійні,
Без слів туманних і прикрас,
Та в них – мої думки і мрії.
Пишу про край, що у вогні,
Про біль і сльози, про неспокій,
Про ношу пройдених доріг,
І про бентежні довгі ночі.
Все просто: радість і біда,
Душі мелодії і серця,
Утіха, віра, як свіча,
Коли гудуть ворожі жерла…
Можливо, мудрості нема,
Та не мудрую я лукаво!
Іду у віршах по стежках,
Де щастя радісно звучало.
Я скрізь: у Всесвіті, в гаю,
На луках, біля річки, в полі.
О, ні! Себе я не хвалю!
Мої здобутки дуже скромні!
Не маю хитромудрих фраз,
Мій стиль, мабуть, не кожний схвалить…
Нехай прискіпливий читач
За простоту мене пробачить!