У кімнаті чорної з чорними вікнами полум’ям чорним свічки горять.
В чорних очах від чорних сліз примарився чорний погляд,
І чорні думки вуальки гуляли по кімнаті скувавши тупою чіпкими путами чорними міцно.
У чорну ведуть безодню, спадає ковпак на плечі землі
Час кат, але й час вилікує… на прірві часу - хрест
Та могили, марні чорні думки, час зловісний гуляє…
І вітають чисті світлі думки вуальки - метеликом
У небі пархають - гріють, як сонце, промені. Швидко час пробігає,
І оспівуючи щастя, кохання… Так кануть чорні думки,
бо виходять світлі думки, перемагаючи чорні думки у чорній кімнаті