Схилився місяць над Землею,
Дивився сумно з висоти
На руйнувань жахливу сцену,
На понівечені двори.
Дивився мовчки і жахався,
Повсюди – сльози і печаль.
За що Землі такі страждання?
Чи є ненависті межа?..
Злочинець вдерся в Україну,
Щоб люд загнати у ярмо…
Чи світ не бачить, що у прірву
Штовхає Землю мізантроп!
Де поле, там – окопи, вирви,
Від мін здригаються гаї.
Те підірвали, те спалили…
Калюжі крові – на траві…
Тремтить всю ніч зіркове море,
Немовби загнане у кут.
Невже ж не бачиш ти, о, Боже:
Опутав світ скажений спрут!..