О, як же боляче дивитись
На фото хлопців молодих,
Ну як тут можна не журитись?
Їх поміж нас нема в живих!..
Вродливі, юні, ясноокі,
Мрійливі, радісні, палкі
Йшли під снаряди смертоносні,
Під звуки пострілів лункі…
Вони, як ми усі, хотіли
Радіти сонцю і життю,
Та у вогні війни згоріли,
Згубили долі у диму…
Вони ніколи не пізнають
Хвилини щастя і тепла,
Бо їхні душі ввись злітають,
Щоб назавжди позбутись зла.
Пливуть вони, як біла хмарка,
У королівство мертвих снів…
Не описати горе батька,
Ні сльози матері, ні вдів!..