Такий сумний похмурий день,
Все небо у свинцевих хмарах.
І лиш ялин бентежний запах
Святковим робить переддень…
Лечу за думкою туди,
Де серце відчувало ніжність,
Очей закоханих магічність,
Не знало горя і журби…
Тоді не знала, що живу
У світі щастя і любові,
Без грізних вибухів і крові,
Тепер у мареві пливу…
У звуках вітру чую сум,
Акорди жалю і скорботи,
Долаю знищені дороги
Крізь надто мстивий вражий глум…
Прошу довірливо зиму
Не викликати ностальгію,
Бо відчуваю, що старію
І йду непевно по життю…