Розпутний вечір висипає грьози
Та квіткою цвітуть вогні у темряві
І чорні ріки нічого не залишають у минулому житті землі,
То гріх вкушає чорне вино
Та при цьому зло живиться чорним вином
В чорному вині тане у відблисках вечора,
Та чорним оксамитом вабить і вабить…
І чорне вино по каплях в мене проникає,
Чорнивши до крові чорне вино.
Кричить денна муть на дні
пляшки чорного вина
Пляшка кольору чорного вина з прихованим смаком гріха
Вино чорнильне - солодкого життя спочиває в моїй руці…
Тече рікою у темряві запорошених стін,
Вкушаючи тонких ниток лави
Криваво - чорний теплий тлін,
Зриваючи вуаль…
Я - син гріха, я - занепалий ангел,
Цієї миті розлучився сам із собою
У пітьмах грає чорне вино прелюдії,
І твердячи свій поголос…
У темряві наллю келих білого вина,
Виблискує на світанку сонцем, залишивши краплі на донці
І краплею проганяючи злегка біле вино
Ці краплі білого вина покатаються по стінках келиха,
Гіркота всієї душі в неї лягла,
І на сонці випаровувалася б, пропала…
Та небо стало як біле вино в променях вуального сонця,
А вечір був таким чарівним,
Іскрилось біле вино, не шкодує про минуле,
І все здавалося дуже простим сном.
Світанок залив все навколо…
Прорвавши межі горизонту потік…увірвався в темні місця з гарячим сонячним привітом
Фонтаном злетів у небеса,
І усіх облииваючи білим вином,
Прийшов день і в далечінь чорне вино помчалося…