Я чую звуки… То не дощ!..
То рік Старий іде у Вічність!
Під тягарем надсильних нош
Зігнувся, втративши надії.
В мішку його – багато бід,
Там є і сльози, і печалі,
Від потерпань смертельно зблід,
І день і ніч був у чеканні!
Найбільше лихо – то війна,
Що стільки вже життів забрала!
На серці важко, мов змія
Всадила всі отруйні жала.
Як гірко! Боляче до сліз!
Не став він роком перемоги!
Здійснити мрії не зумів
І став хилитись від утоми!..
В душі і розпач, і ганьба!
І почуття вини, і сором…
Виходить, все було дарма?
Як оправдатись перед Богом?..