Пильне дзеркало стояло, дивилося і збирало чорну пиль, не відвернутися від дзеркала.
При цьому утворило пильні дороги, і злісно дивилося у стеклянну порожнечу…
І якась пильна вуальна сила тягнула подивитися, що там,
То заманила велика спокуса дозволила подивитися
І я подивилася, що там усередині…
І я помітила,
Стерши трохи чорного пилу,
Та з’явився лик твій туманний, непроханий у вигляді людини з білим каменем,
І, піднісши до світла, побачила, що всередині каменя поблискували
на предщакатному сонці і вуальні іскри,
То камінь дарує світло в темряві, знаю, що камень розмовляє, -
Щось прошепотів мені.
Зрештою, зрозуміла. Все я тепер приймаю, багато чого в житті ціню.
Все я тепер розумію, і нікого не звинувачую, приходячи туди,
І ожило зображення духа вогню в дзеркалі
Та каже: «не здавайтеся, продовжуйте боротися,
Кувши в дзеркалі собі щастя…удар за ударом по пильному дзеркалу
І зникає в пилу, стає все реальністю