Хмарно, холодно і сиро,
Знову йде зимовий дощ.
Снігове не чути миро…
Чи зиму зурочив хтось?
Вітер з ранку гне дерева:
То притихне, то гуде.
І рутинність ллється з неба,
Душу боляче клює.
У калюжі каламутній
Чорна хмара, як вдова.
Всюди чути ноти суму,
Морок в серце заповза.
Вечір вже спішить Різдвяний
І запалює свічки…
Чути, дзвін дзвенить вітальний,
А в душі – тягар війни…