Від першого кроку
До кроку у Вічність
Простуєм по східцях життя.
Від року до року
Прокручує відлік
Секунди, мов крила млина.
Картаємо часто
Себе за помилки,
За те, що спіткнулись не раз.
Зітхаємо тяжко,
Згадавши учинок,
Гіркоту спустошливих фраз.
Як ноша надсильна,
Як дика безвихідь,
Вбиває невірність людей.
Образа навмисна
І клятви фальшиві
Руйнують довіру ущент.
По східцях угору,
Це – завжди нелегко,
Та іншого шляху нема!
Долаючи втому,
Крокуєм бентежно,
Шукаючи щастя й тепла…