В затишнім домі Грудень пахне смачно,
У ньому так багато торжества!
Здається, що зима – щоденне свято,
І навіть в холод – небувалий кайф!
Ви бачили, як падають сніжинки,
Лягають на дерева і кущі?
Куди не глянеш, скрізь сліпучі зблиски!
Які ж вони безжурні і пухкі!
Вплітається пушинка у волосся,
Біліє, як ромашка польова,
Немов перлинка Всесвіту коштовна,
Святкова, неповторна, чарівна…
Летять сніжинки, як маленькі Музи,
Народжують в душі ліричний ритм.
І ось уже співають ніжно струни,
Підказують слова для звучних рим.
Здається, не зима прийшла сувора,
А тепла надихаюча весна!
І я – не в чужині, а вже удома,
Вбираю в себе іскорки тепла…