І знов про себе нагадало море,
Прийшло воно негадано в мій сон:
Красиве, чарівне, на небо схоже,
Співало разом з вітром в унісон.
Могутні хвилі билися об скелі,
Манив магічним запахом прибій,
Настої бризу, лагідні і теплі,
Здіймалися у мареві видінь.
Квилили чайки жалісно, благально,
Пірнаючи в бездонну глибочінь,
Гойдалися на хвилях безустанно
І знов злітали в неба височінь.
Лазурне диво! Сяйво променисте,
Таке прекрасне, як життєвий вир!
О, море, море! Сильне і величне,
Ти оживило в серці щастя мить!..