Ніч опустилася на Землю
Та закрила вулиці України
Поклик ночі лунає із цієї глуші
І на вулицях відтепер ні душі…
Тут живуть вулиці мороку Вкраїни
Знову й знову вулиці мороку вона почує
І покличе когось своєю тихою пінею
Та її двері перед кимось відчиняться,
Як її тихі і безмовні ці місця…
Та куди тільки поклик ночами веде…
То приховує білий здалеку туман…
Та де морок привиди крізь стіни будинків літають
І дарують вулиці мороку волю…
Відкриваючи своє обличчя,
І де повний місяць
буде складним радість зі смутком - дві
вічні подруги, вони щодня
Пропонують послуги,
То нам радість накине шаль
І тут же смуток надягає серпанок…
І немає більше нікого
Крім того, хто прийшов і полагодив би це все…
А тут тільки морок духи
І при місячному світлі
То тільки мороку пісні виб’ють адресу
І покинуті будинки вулиць поряд із парком
Та лише морок привиди і тиша ночі залишилися тут…
Раптом сонце вранці розіллється
І на вулицях України і у зірок
сумувати з’явиться привід:
Та, адже коли світанок з небес шаль знімає -
Сонце їх променистий блиск серпанку затьмарює…
Мерехтить трохи,
Зустрічаючи людей…
То майнуло лише світло
І все зникне,
При цьому забувши страхи,
А в темряві немає більше страждань
Та були розвіяні світлом жахи в прах,
Та цієї ночі місяць помер…
І прийде нова ніч
Віднесе всі залишки провини