Стояв перед очима серпанок туман
Мені, здавалося, зробивши крок вперед,
Та так швидко вузлом туман зав’язав
і при цьому він стіною завузлив очі мої,
А тут лише уявіть, вдаряюсь головою об пелену туману.
Крім темряви нічого не бачу далі за свій ніс,
Стоячи безпорадно і щось чекаючи,
І при цьому не помічала перешкод
То погляд пронизував стіну тумана
На небі споглядало яскраве сонце…
Та бачила, як промені граються,
Щоб було усе в світлі.
Туман піднявся і не здавалося вже стіною…
Була димка - серпанок.
Вона коливалася, розвивалася і поступово зникала.
Пронизуючи наскрізь все…