Животiння

 

То сумнів, то засмучення, то туга…
Позбутися так важко владних дум.
Та поки ж буде ця нестерпна смуга?
Роз’ятрює до сліз щоденний блюз…

Сьогодні так багато роздоріжжя:
То розпач, то безсилля у душі!
Яке ж воно томливе животіння!
На серці – лиш порізи та синці…

Як хочеться відчути врешті спокій,
Забути всі образливі слова!
Коли вже втихомириться той злодій,
Що спалює усі міста дотла?

Вбиває ворог рідну Батьківщину!
Стискається вже серце від страждань!..
Як вибратись з сумного лабіринту,
Як заглушити ноти сум’яття?