Буває сумно, боляче і страшно,
Немов одна – у вирі самоти.
Журба у прірву смутку тягне владно,
А я хапаюсь поглядом за синь…
Так хочу чути силу, не безсилля,
Вбираю в себе радощі життя,
За кожну мить борюся, як левиця,
За промінь сонця і відраду дня!!!
Я добре знаю, що життя прекрасне,
Яке б воно сутужне не було:
Сумне, безбарвне, іноді безжальне,
Та все ж миліше, ніж безвічний сон…
Сьогодні лихо з горем звиті навхрест,
Війна по серцю б’є, як вітролом,
А я шепчу: “Ти сильна, ти здолаєш!
Перемагає сили зла добро!..”