Як хочеться, щоб більше у житті
Було дрібниць, що зігрівають душу.
Частіше чути лагідне “привіт”
І менше неприхованого блюзу.
Так хочеться, щоб сонце промінцем
Торкалося обличчя дружелюбно,
А від пташиних радісних пісень
І небо усміхалось благодушно.
Щоб вранішній насичений туман
Вселяв щоразу почуття приємні,
Не дозволяв докучливим думкам
Навіювати мріяння химерні.
Щоб роси погляд вабили сріблом,
Зірки давали сяйво і мигтіння,
Щоб ідилічним був безжурний сон
І не лякали уночі видіння…
Так хочеться утішливих дрібниць:
Солодких спогадів і усмішок щасливих,
В траві лежати тихо горілиць,
Не чути завивань ракет жахливих…