Незабаром прийде рік Новий!
Знов душа плекає сподівання,
Та не може стримати зітхання,
Згадуючи тисячі могил…
Скільки ж ми виношували мрій!
Вірили, що буде рік звитяги!
Та бентежні ночі, дні минали,
Сіяли зневіру, горе, біль…
Другий рік незламності! Жага
Ворога жорстокого здолати,
Бажаної дати дочекатись,
Та не знає нелюд каяття…
Що не день тривоги, свист ракет,
Вибухи, руїни і заграви!
Знову плаче безутішна мати…
Рік Новий, а в серці – той же щем…