Небо грудня - усе у хмарах,
Розливає солодку млість.
Наче кішка на ніжних лапках,
Пробирається темна ніч.
Щось шепоче тихенько вітер,
Може, сонник з пітьми дістав.
А, можливо, він просто мріє
Про привілля нічних свічад.
А зима опустила крила,
Як примара, бреде сама.
Всі скарби свої розгубила
І зітхає, немов маля.
Ніч згущає похмурі барви,
На душі від пітьми – сльота…
А думки миготять, як кадри,
Їм не шкодить нічна пора…