Льётся грустная песнь одиночества.
Потемнело на дальних путях…
Октября золотистое творчество
Потускнело на наших глазах.
Здесь берёзки росли желтокосые,
Но теперь потеряли наряд…
Но не стоит ругать снова осень
За ненастный её листопад!
Ведь в тиши этой полной, глубокой,
Будто мир воцарился кругом,
У поэтов рифмуются строки,
И стихи собираются в том.
В них пылают рубином рябины,
Рвутся ветра порывы в окно,
Разгораются искры камина,
Манит танго, и льётся вино.
День за днём развивается тема,
Вдохновение в ней я найду,
Расскажу о цветных хризантемах,
Что цвести продолжают в саду.
Оторусь от блокнота нескоро,
Как засну, не замечу сама.
Утром выгляну сразу за штору –
На земле первый снег! И зима.
27.11.2023
Яна Любичева
http://stihi.ru/2023/11/27/2397
Лине пісня сумна та самотня,
Далечінь затуманила шлях,
Золотава привабливість жовтня
Потьмяніла на наших очах.
Тут берізки росли жовтокосі,
Та віднині позбулись принад...
Але годі вже лаяти осінь
За похмурий її листопад!
Адже в цій поглинаючій тиші
Ніби спокій панує і мир,
До поетів спускаються вірші
Та лягають мерщій на папір.
В них палає рубін горобини,
Рветься вітер потужний у вікно,
Розгораються іскри каміну,
Вабить танго і ллється вино.
День за днем розвиваючи тему,
В ній глибоке натхнення знайду,
Намалюю стрункі хризантеми,
Що і досі яскраві в саду.
Відірвусь від блокнота нескоро,
Як засну - не помічу сама.
Вранці вигляну раптом за штору -
Ну, а там перший сніг! І зима.