Бетонний вінницький квартал похмурий.
Глибокий і подібний чаші снігу і дощам.
І раптом - кроки, зонт зелений і фігура,
мов, привид. І лице усміхнене звідтам.
Пройшли Ви, немов дощ і сніг. Грайливо
і холодно пройшли, немов життя, Ви повз,
і що тут сумно, що розумно, що красиво,
не ясно, невловимо – старість чи мороз?!
Дивлюся вслід Вам - аромат знайомий.
У грудях пурха сніг і юність… Ех, літа, літа…
У шибку вітерцем покликаний холодним
моя зелена юність разом з Вами відліта...
- «ВІННИЦЯ: грааль сили поезії», том 3