Здається, хмари в небесах застигли!..
Калюжі за ніч висушив мороз.
Усі сховались в затишні квартири,
Мабуть, зимовий залякав прогноз.
Готується Різдво стрічати Грудень,
А потім традиційно рік новий:
То інеєм, то снігом нас дивує,
То на сніжинках полірує блиск.
Подивишся навкруг – все ніби добре,
Та не втихає невідв’язний щем.
Здається, не борвій, а серце стогне,
Тривогами наповнене ущерть.
Від думки про страшне воєнне пекло,
Про тих, хто віддає за мир життя,
В душі до того боляче й бентежно,
Немов її пронизує зима.
І так потягне раптом в тишу поля,
У волошковий рай, у запах трав…
О, Боже! Де ж твої снага і воля?
Чи, може, втратив ти безцінний дар?