Коли надворі пізня осінь,
а скроні засипає сніг –
усе частіше ноги босі
несуть на батьківський поріг.
Чи не щоночі казка сниться,
де мама вічно молода,
моєї юності криниця,
що потонула у садах…
Уже зима, уже морози,
як не крути – життя одне.
Пролинули весняні грози,
і чаша та не омине…
Та рано ще співати тризну,
хай буде святом кожна мить.
Допоки дихати не пізно –
не пізно жити і любить!
03.08.2022