Із циклу "Мачулівські усмішки"
Що можу дати я такій, як ти?
Поміркувати треба… Небагато –
іржаві і подерті часом лати,
що стільки років пхали до мети…
Яка мета? У кожного – своя…
Один про зиск і владу лише дбає,
а той – закони божі пам’ятає
про вищу суть земного «битія»!.
Моє буття загорнуте у сни,
у мрії, що збулися й не збулися.
Поволі опадає часу листя…
Чи буде свято нової весни?.
Що можу дати я такій, як ти?
Чарівний Місяць і зорю із неба!.
А що, тобі, красуне, більше треба?
То хутко лижі, крихітко, масти.
28.11.2023, СВ-СБ,Б