Пізня холодна осінь,
День, а уже темніє,
В хмарах згубився пломінь,
Сонечко ледве тліє.
Та й листопад став сірим,
Дні дожива безмовно.
Втішити душу нічим,
Дихає зранку млосно.
Хочу побути в тиші,
Випити чашку кави,
З розумом жити в мирі,
Чути добра октави.
Хочу пізнати Всесвіт,
Космосу таємниці,
Йти по зірковій стежці
В безмірі феєричнім.
Розсудом розумію:
Істину не пізнаю,
Та неземну стихію
Я у думках долаю…
Чую повільні кроки
Осені у тумані…
Меланхолійні нотки
Входять зухвало в настрій…