А ось і перший сніг – на жовте листя…
Кружляє, тихо падає, блищить…
Весь двір уже срібним ажуром вкрився!
Бач, навіть вітер в захваті принишк.
Ще листопад, та вже зима керує,
Залякує ночами морозцем,
Над осінню безбоязно кепкує,
Запитує: “Ну, як тобі модерн?”
У дивні сни вже закликає грудень,
Мелодії готує для вітрів,
Вигукує: “Повірте, буде супер!
Насиплю, не шкодуючи, снігів!”
І вже біжать думки у день грядущий,
Туди, де свято, радісне Різдво,
Де лине хвойний аромат пахучий
І падає незайманий сніжок…