Час не лікує
Я знаю, є такі пекучі рани!
Не зцілює ніщо їх, навіть час.
Не забуває серце підлість зради,
І шрами тупо ниють уві снах…
Ніколи не забути біль утрати!
Буває важко пережити ніч…
Біда відлунням заважає спати,
Трясе до болю, викликає млість.
То спогадами пам’ять кровоточить,
То в мареннях летить у небеса
І розумом ніяк не усвідомить,
Що не існує шляху з небуття.
Шукає серце в темнім небі зірку,
В безсмертя хоче вірити, в дива,
Побачить в миготінні добру звістку,
На мить відчує радісне биття…
Ні, не лікує час душевну муку,
Хіба що трохи притупляє вдень…
А потім знову сердце чує тугу,
Не може зупинити гострий щем…