Крокує вечір дощовий
В полон пітьми.
Згасає блискіт золотий,
Немов свічки.
Насуплені, як горобці,
Стоять хати.
Холодні краплі на щоці –
Як слід біди.
Чекати марно на тепло,
Пройшла пора.
Зимі противиться єство,
Тремтить душа.
Синіє мла з усіх сторін
Клубком видінь.
В осіннім мареві, як тінь,
Блукає сплін.
Ще так далеко до весни!
Без ліку дум…
Сумні звістки лишають сил…
Війна – як спрут…