Вишиває вечором матінка рушник.
Каганець мигтить чадний, і танцює тінь.
Витинанки на стіні, вишивки, часник,
А в куточку, над столом, образ для молінь.
Тягне мати ниточку – ллється тихий спів
Про життя теперішнє, донечок, синів...
Полотно заквітчане нитку відпуска,
А вона за голкою – знов в рушник, юрка.
Квітнуть рясно лілії, мак горить, мов жар,
На колінах в матері. Хата повна чар.
Черевички лагодить тато-чоботар.
Працею всі зайняті, зовсім не до чвар.
На лежанці спить дідусь, вигріває бік.
Діточки щебечуть щось тихо оддалік.
Місяць в вікна загляда – як живеться тут?
Із цікавістю тихцем зирить в кожний кут.
Затишно в оселі – лад, поважають труд,
Один одного – завжди витягнуть із скрут.
Дбати про родину вчать діток – це святе.
В мирі жити з усіма – вміння золоте.
21.11.2023
ус