Намисто Осінь одягла на шию.
Всміхнулась лагідно. ОглЯнулась. Пішла.
Їй подивлюся вслід і трішечки помрію:
немовби я така ж красуня, як вона.
І в мене теж волосся золотаве,
а очі- сині, вії - журавлі.
На скронях сивий іній, як на травах,
і юність, у далекій вже весні.
Весна ж повернеться багато раз на Землю,
а юність не повернеться моя.
Мудріша в сотні раз тепер уже я...
Та жаль, не зможу повернути навіть дня.
**************************
20.11.23.
Фото-Сергія Ситнікова(інтернет)