Таїнство прощання
Йде у природі таїнство прощання,
Містерія* осінніх видозмін.
Втрачає Осінь золоте убрання
І згадує величний свій Олімп.
Уся земля – у бурштині і златі!!.
В цитринному мереживі вікно!
Метаморфози у природнім храмі
Готові вже розсіяти срібло.
Ще Осінь ходить, наче королева,
Дарує діаманти і рубін,
То йде в рожевій хусточці до клена,
То з вітром починає гру у флірт.
Під вечір сяде втомлена на лаві
І дивиться беззахисно навкруг,
Про щастя марить у прощальнім сяйві,
Ледь стримуючи подих ревних* вуст.
*Містерія – таємні священнодійства.
*Олімп (тут у переносному значенні) – вершина чого-небудь.
*Метаморфози – перетворення однієї форми чого-небудь в іншу.
*Ревний – пройнятий гіркотою, сумом, болем; гіркий, сумний, болісний.